Неначе птахи ми у кліті,
Немає Правди й не було.
Як стеля цирку у софіті
літа… як в небі НЛО.
Паскудний виплодок полуди,
Із писком вимараним в грим.
Панує пан плюгавий всюди,
усе для нього і під ним.
Співають зайди лжепророки,
Скрізь богообрані Роди?
Тож не знайдем її допоки
в нас будуть правити ж.ди.
Таке нечмидне і миршаве,
Улізло ж в душу пілігрим.
І проповідує лукаве…
у ній прикинувшись святим.
І плаче плаче тихо Мати,
Горбом схилилась потайки
Онуків нічим годувати
у церкві просить копійки.
Маленькі діти - немовлята,
Сини ж обоє у тюрмі…
Вдягла у пута влада клята,
Украйна тоне у ярмі.
Впилися кровію примати,
О, як же серденько щемить.
Пора похмілля лаштувати
і в їхній крові їх умить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607602
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.09.2015
автор: Дід Миколай