Заглядає у віконце круглолиций
місяць,
Я ховаюсь – він не хоче,
Грається зі мною.
Прямо вплутався у коси,
і лоскоче очі,
Вже дванадцята година,
спатоньки я хочу.
І осяяна кімната
Твоїм ликом чистим,
Що ж світи і грайся пане,
Ніч твоя по праву!
Та прийде і ранок світлий,
І підеш ти спати,
І не зможеш мій сердечний
вдень владарювати.
А мені і ніч прекрасна,
і чудові зорі,
Я щаслива і милуюсь
Нічкою доволі.
Вітерець колише трави,
Обійма дерева,
Літо спить, дрімає
червень,
Липень недалечко...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607561
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2015
автор: Людочек