кожен день ти приходиш, зимою чи літом, сюди.
набираєш вологу святу, що у серпні, що в січні.
крутиш корбою світ, зачерпнувши відерцем води -
так проходить життя під цю музику - світло-одвічну.
заглядати в криницю, вдивлятись як в прірву біди,
відчувати той подих холодний і мов потойбічний…
і знаходити образ сумний в задзеркаллі води,
і розмову вести із луною про давнє і вічне…
зачерпнути із темних таємних вертепів цю тінь,
і підняти у світ до прадавнього щирого сонця.
освятити губами і серцем її глибочінь
і в собі залишити в той світ це відкрите віконце.
ще поскрипує ланц і на корбі ще теплі сліди,
темні очі-зірки із глибин ніби просяться в небо.
час зникає як лист той горіховий в тілі води,
що упав, почорнів, і лишився… для Долі. для Тебе.
© 27-12-2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60725
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.02.2008
автор: drillinger