У вересня скорочуються дні.
Незримо довшають притихлі ночі.
Але світанки ще такі ясні!
І вітер ніжні пестощі шепоче.
Замріялась над айстрами бджола.
Як мед, густа відлунюється тиша.
Он ластівки нагострена стріла
Пухнасті хмари в білі валки ниже.
А небо так і дихає теплом!
Колишуть віти срібну павутину.
Здається, літо захища крилом
Від холодів цю вже осінню днину.
… Хоча коротшають осінні дні
І довгі ночі зиму наближають,
На серці тепло й сонячно мені –
Добро і світло нас не полишають.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2015
автор: Ірина Васильківська