Яка чарівна посмішка у осені,
Коли не плаче дощик за вікном,
І знов клени стоять золотокосими
Під сонячним смарагдовим теплом.
Кленовий лист кружляє переливами,
Всміхаючись багряними вустами,
Ми у дитинстві всі були щасливими,
Як гралися з пожовклими листками.
В меланхолійнім падолисті осені,
Зринає радість спогадом дитинства,
І у далекій світлій неба просині
Лунає щемом журавлина пісня.
Так хочеться розтанути у ніжності,
І жовтолист заплести у волосся,
Насолодитись осені усмішкою,
Теплом медовим від п’янкого сонця.
Коли кленове зорелистя падає -
Ти прошепчи до осені бажання,
І у пожовклім світі листопадовім
Ще посміхнеться осінь на прощання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2015
автор: Юлія Л