Я жінка не бальзаківського віку.
Мені, на жаль, чи щастя, трохи за...
Біди зазнала й клопоту без ліку.
І виїла вже зморщечку сльоза.
А другу, поруч, змайструвала радість.
Усмішку щастя закріпило на вустах.
Я не боюсь зустріти свою старість,
Принесену на зрілості вітрах.
Вже осінь, мов сестра моя молочна,
Вчить як у вересні зостатися красивою.
Водночас я і грішна й непорочна...
І хочу бути як усі - щасливою!
Я пригублю з Господніх рук щедрот без ліку.
Життя настане, мов прекрасний сон.
У жінки не бальзаківського віку
В житті ще буде оксамитовий сезон!
Valentyna Uroda 15/09/2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2015
автор: Гонорова пані