Ви знаєте, що журавлі теж плачуть,
Коли спіткає їх важка біда.
Як журавель витав, курликав, плакав,-
На власні очі бачила це я.
Крик журавля до болю мене вразив,
Сліди журавки листям замело...
А він шукав і душу мені зранив,
Слідів журавки ніби й не було...
Той журавель донині десь голосить,..
А дні пливуть, мов річки течія,
А він в розлуку вірити не хоче,
Шука її - одну на все життя...
Не вірить він, й повірити не хоче,
Що вже журавки в нього більш нема,
Через дощі, тумани і вітри могучі-
Сердечний він шука її й гука.
І зо дня в день, від рання і до ночі,
Сумний літа і крила не склада,
Шука її... Ті пошуки пророчі...
Йому потрібна лиш вона одна...
Негоди він нітрохи не боїться,
Що його жде, не знає в чужині.
Мов талісман пір'їну її носить,-
Він на своєму зраненім крилі.
То піднімається у небо, аж за хмари,
А то сіда на висохлу траву...
Цю землю він без неї не покине,
І не залишить тут її одну...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606633
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 14.09.2015
автор: геометрія