В Тебе очі тернові
смарагди,
І душа незбагненна
і суть,
Ти мов день, що невпізнанний
в будні,
Ти мов ніч, в якій місяць
блука.
Незбагненна, жіноча,
таємна,
Ти для когось Любов
і зоря.
Ти непізнанна, мов світанок,
Що прокинувсь в тумані
зрання.
Ти квітуча і радісна жінка,
Комусь – мама , комусь –
донька,
Для коханого – гарна
квітка,
Що на полі життя
розквіта.
Жінка завжди вродлива
і гарна,
Їй немає коли
одцвітать,
Бо сьогодні –
дружина і мама,
А вже взавтра –
глядить онучат.
Все життя живе дивом –
Дитячим,
Любить діток,
Цілує внучат,
Жінка завжди
Квітуча з роками,
І не можна її
забувать.
Обіймайте свою
наречену,
І цілуйте її
в п`ятдесят,
Жінка завжди
квітуча і гарна,
В неї завжди
Живе Благодать.
Благодать у серці,
в дитині,
Благодать у домі,
в сім`ї,
Вона справжньо
і сильно любить,
Бо дарує суцвіття
Землі.
Це велике суцвіття –
Людина!
У піснях, у мові,
в казках,
Диво світ малює
Людина.
У шедеврах своїх
і думках.
Стільки щастя дарує
Людина,
Аби тільки лише
Добро...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2015
автор: Людочек