Розгубила осінь
барви світанкові,
дощами змиває
фарби кольрові.
Листям засипає
мрії й сподівання.
Та не змить дощами
щирого кохання.
Розгубила осінь
свіжість буйних квітів,
та приносить вправно
щедрість своїх звітів.
Висіває осінь
сіру, густу хмурість,
врпавно відганяє
вона лінь і скупість.
Розгубила барви,
схолодила душі,
і ніби застигла
вона на розпутті.
Величава осінь
вже не поспішає,
та ворота в зиму
вона відкриває!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606116
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 12.09.2015
автор: геометрія