У світі є різні країни,
І села є різні, й міста.
Найкраща моя Україна,
А в ній і Верблюжка моя.
Хмаринки в небесній блакиті
Пливуть і моргають здаля.
У Верблюжці живуть українці,
Пшениця в степу золота.
Так склалось життя моє й доля,
Що я не живу у селі...
Та ним я живу і про нього -
Думки мої, мрії й вірші.
Не часто, на жаль, я буваю
У любому серцю селі,
Та кожен приїзд пам'ятаю,
І солодко, й щемно мені.
Дивлюсь на село я з любов'ю,
На вулиці рідні й стежки,
Таке все знайоме до болю -
Село - ти моє назавжди!
І люди трудящі, чудові,
Як сестри мені і брати.
Я їду туди, як додому...
Зустрінуть як рідну завжди.
І щедрістю люди багаті,
Калина росте і верба.
Для мене ці зустрічі - свято,
Верблюжка для мене - свята!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605958
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 11.09.2015
автор: геометрія