Для тебе прощення немає.
Ти скоїв чимало лиха.
А серце вогненно палає,
Хоч я і мовчу стиха.
Тебе я не можу пробачить,
Бо це вже, мабуть, неможливо.
Та все одно хочу побачить
Тебе тут навпроти, наживо.
Гріхи всі твої непрощенні!
Та, може, тобі пробачаю,
Бо серце дурне, напевно.
Тебе я і досі кохаю.
Диявол із тілом людським.
Без совісті, та з почуттями.
Хоч ти ніби знову ні з ким.
А я покохала без тями.
Холод у серці й надворі
В твоєму; відсутній душі...
Моє ти безжальнеє горе.
Похмурі прозорі дощі...
Довкола покрилося льодом
Усе: і дерева, сніги...
А ти все згадаєш. Згодом.
Колись же були я і ти.
Вже якось тепер врізнобіч.
Не вірю холодному миру!
А вірю в безхмарную ніч.
Колись, може стану щаслива.
Ти ворог. Друг не мені.
Бо справжнії друзі не кинуть!
Це сором — зізнатись собі, —
Тебе я не можу покинуть.
Ти рідний мій ворог. Як дивно!
Такий нині оксюморон.
Це різні поняття. Скажи-но,
Що все це страшний лише сон!
Мій любий, коханий мій милий!
Мій біль, моє сонце, мій грім!
Без тебе не буду щаслива,
Щаслива не буду ні з ким.
А в тебе і так усе гарно:
Розваги, напої, дівчата.
Цілком життя — безхмарне.
Бабуся, сестра, мама-тато.
Навіщо же я тобі?
Коли я для тебе не перша,
Зізнайся самому собі,
Без мене тобі буде легше.
Чому ти без мене не можеш?
Чому не даєш забути?
Любити когось — не зможеш.
Вечір, пустеля, отрута.
Для тебе прощення немає.
Ти скоїв чимало лиха.
А серце вогненно палає,
Хоч я і мовчу стиха.
9.12.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2015
автор: Ірина Морська