СУМНА ІДЕ У ЗАБУТТЯ
В журбі була, любов просила,
Шукала ласку добрих слів.
Від заздрощів усіх косила,
Неначе зір її осліп.
Он як вона добро зустріла,
Які відтінки кольорів.
Пергамент совісті закрила,
Наклала гнів до темних брів.
Сузірь ненависті відкрила.
Розвої чорним обвила.
В журбі була, любов просила,
Прийшла - вітрами замила
Залізла в клопоти міщані,
Клубочок путать почала.
Снагу надії не вміщає,
До серця браму причиня.
Така подруга супокою,
Сердечку посміх не пуска.
Стоїть сумною під вербою.
В журбі самотня знемага.
Щоб ревне втішити безкраю,
Плекає тьму без каяття.
Бажань змінитись не шукає,
Сумна іде у забуття
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2015
автор: davud