Весна моя замарила дощем,
Вдягалась в зелень оксамиту,
Стелила роси над,життя,кущем,
Пробігла сонцем,усміхалась житу!
А нині літо вже слова шепоче,
Туманом сивим вистеляє килим,
Де пройду я в свою,життєву просинь,
Все серцю дороге,до болю миле!
Де завтра пісню осінь заспіває,
Дощем холодним знов огорне душу,
В думках життя прожите завмирає,
Як сиза птаха,де миритись мушу!
Не охолоджуй серце пеленою,
Ой біла зимо не лягай на скроні,
Скажи чому так близько ти зімною,
Ще хочу вабити весну в долоні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2015
автор: Леся Утриско