Відкрита лагідним словам
моя душа.
Вже поруч потяг,
що до щастя вируша.
Вже закипає, як колись,
сльоза скупа -
нестерпна спрага,
невтамована журба.
У серці рій шалених мрій.
Вертаю знов
у світлий час, в солодкий біль,
в гірку любов.
Хоч спотикнусь
і мимоволі согрішу,
гамую сум,
ще й іскри радості крешу.
Січуть дощі,
та на вітрах пала свіча.
Хоч незгасима вже, мабуть,
печаль в очах,
хай припускає, заклика
мажорний дощ!
Ні на краплину не збрешу
на вістрі прощ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604923
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2015
автор: Олександр ПЕЧОРА