В цей вечір вино мій співбесідник
А самотність суворий наглядач
І прошу світ мене відпустити,
Хоча б на декотрий час.
Роздуми перекричать годинник
Руки розслаблено торкатимуться стола
Мозок будуватиме плани сміливо
І в натхненні, все відкидатиме як фарс.
Склянка, то перенасичена, то зголодніла
ЇЇ байдужість льється через край
Вона приречена, вона буде розбита
І обов'язково об уламки поріжеться рука.
Позбавлюсь внутрішньої болі, як крові від порізу
Рана загоється і перепочине трохи душа
Останнім часом вона занадто полохлива
Бентежна, безумна, прямо не своя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2015
автор: Сильчук Назар