Поет без осені,- ніякий не поет..
І краля ця без нього,- ну, не краля..
А вдвох вони справжнісінький дует..
Вона до нього,- Сонце, а він,- Ляля..
Душа і тіло тягнуться кудись.
Бредуть обоє разом кличуть вірші.
Вона присяде, кішку вгледить,- Брись!
Відразу, хіба я за неї гірший?
Тіло й душа як було там, колись.
Когось на крихту менше, когось більше.
Він відпускає мовчки,- Повернись!
До ранку в сквер, від того їй ще гірше .
Поет без осені,- без лісу дика рись..
Осінь із ним,- словесна, сріблом глибша..
У позолоті вересень спустивсь..
Душа і тіло у єдинстві ліпша..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2015
автор: Ольга Ратинська