Оберіг!

Ми  розійшлись,розсіялись  по  світу,
Мов  горошини  в  зорану  ріллю.
Коріння  проросло  Вкраїни  квіту,
У  чужині,мов  роси  на  гіллю!

Врослось  коріння  та  гілля  під  сонцем,
Під  синім  небом  рідної  землі.
В  садах  вишневих,квітах  під  віконцем,
В  молитві  ранній,у  нічній  зорі!

В  молитві,рідний  краю  наш,за  тебе
Твої  онуки,дочки  та  сини.
Ти  не  цурайся,а  горни  до  себе,
Нема  в  розлуці  нашої  вини!

Хіба  лишає  мати  свої  діти,
Що  вернуться  колись  на  свій  поріг...
Любов'ю,рідна,щоб  тебе  зігріти!
Ти-наш  святий  родинний  оберіг!

Ми  розійшлись-повіяв  буйний  вітер,
Не  розірвав  любові  у  серцях.
Посіяв  твої  зерна  в  чужім  світі,
Та  духу  Українця  не  зламав!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604486
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2015
автор: Леся Утриско