Ти не соромся, осене, ввійди,
Світ розчинив для тебе віщі двері,
Заходь, як можеш, в хмарну синь води,
В життя, в думки, в несписаність паперу,
В якийсь непояснимий натюрморт,
У ікебану дику, норовливу,
Заходь. Поглянь - гаїв аеропорт
Вже злото листу викинув хапливо,
Тонку струну нап яли павуки,
І завчено у простір сиплять звуки,
Заходь, будь-ласка. Якось не з руки,
Ще не зустрівшись, вірити в розлуку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2015
автор: Стяг