Я їду в простому вагоні,
Задумно дивлюсь у вікно,
Поля, краєвиди чудові,
Не бачила я їх давно.
Замріяні пишні тополі,
А ген, безтурботний ставок,
І сонце над стомленим полем
До давніх вертає думок.
Я їду сьогодні додому,
Матуся давно мене жде.
Я ніби вертаюсь в минуле,
В дитинство моє золоте...
Неначе усе було вчора -
Стежина до школи і клас,
І мама, і друзі чудові -
Такий незабутній той час.
Село моє рідне, найкраще -
Верба і калина в вінку,
І віра в майбутнє безхмарне,
І яблуня в нашім садку.
Літа ніби в вирій майнули,
Немає назад вороття,
Не зітреться в серці минуле,
Зі мною піде в майбуття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604176
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 04.09.2015
автор: геометрія