Приїжджайте, діти, до своєї хати,
З яблуками знову пиріжків спечу.
Ви ще не забули, як колись бувало,
Ви любили друзів ними пригощать!
А ще, мої любі, наварю узвару,
За столом ми сядем й будем розмовлять.
З вами ми згадаєм вечори ласкаві,
Коли біля мене ви усі жили.
З вами розмовляла і була щаслива,
І в садку для мене травень був завжди...
З чорною косою...Я ж була не сива,
А ви з пиріжками той узвар пили...
Де ж ви, мої діти?-Донечка й синочки...
Без вас наша хата пусткою стоїть.
Лиш яблуні гілка загляда в віконце,
Своїм стиглим плодом хоче вас вгостить...
Стукає по шибці, а мені здається,
Що то голосочок рідненький дзвенить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604126
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 04.09.2015
автор: геометрія