Хоча, навіщо це потрібно,
Коли надворі літній вітер
І я сама собі живу.
Така вже доля, певно, пане,
Що, розлучвшись ненадовго,
Обоє просто поруч станем
І бачитись ще будем довго...
Чому все так? Що за знущання?
Це плата за мої гріхи?
Всевишнього це намагання,
Що рима йде не до снаги?
Де муза? Де писать бажання?
Я тільки що сказать хотіла...
Ах так, було в мене прощання,
Якого я не захотіла.
Писати я пообіцяла
Вірші уже не про тебе.
Та що тут вдієш, я не знала
Такую дивную себе.
Згрішила, так. Чи є це злочин?
Хоча хіба перед собою.
Чому ж мені потрібен спочин?
Я просто хочу буть з тобою...
Самій собі незрозуміло
Про що я думаю й пишу,
Але пишу, мабуть, уміло,
Лише невміло я живу.
11.06.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2015
автор: Ірина Морська