Гиля гусоньки до броду,
Гиля любі до води,
Зачерпніть на крила воду,
Та й несіть її туди!
Де дівчина молоденька,
Русі коси,ніжний стан,
Виглядає козаченька,
Води несе повний збан!
Крижаної,з криниченьки,
Із гусиного крила,
Боса бігла до річеньки,
Та й човником поплила!
Де отаву любий косить,
Пшениці в снопи складає,
В росах ранніх ноги мочить,
Та й кохану виглядає.
Пригорне її до серця,
Вітер косу розплітає,
Чорні брови,карі очі,
Лиш цілує та кохає!
Ви кохайтесь!-вітер шепче,
Та й любітесь!-вода каже,
Громовиця вогонь креше,
Доки сонце спати ляже!
Ляже спати,все затихне,
Тільки гуси не заснуть,
Ждуть,коли вода притихне,
А би крилами торкнуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603774
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2015
автор: Леся Утриско