Тобі я б сум подарувала, —
Існує завдяки тобі.
Чи може, я просто не знала,
Що ти не прийдеш уві сні.
Тебе за іншого я мала,
І ледве тліє той вогонь
Тих почуттів, яких вже мало,
Нема і теплоти долонь.
Запам'ятаю я надовго
Тебе. Тебе. Тебе. Тебе.
Адже забуть треба так довго...
Гублю впродовж років себе.
Ти різний був. І став ти інший,
Змінивсь чи показав себе.
А я хоч стану розумніше,
Все забуваючи тебе.
Навколо стільки різнобарв'я
Думок, людей і різних справ.
Та скрізь стає тепер безбарв'я,
Бо ти перед очима став.
Вже досить, певно, прощавай,
Забудьмо врешті один-одно.
Перед очима не ставай,
Щоб не ставало прохолодно.
Тобі я б сум подарувала, —
Існує завдяки тобі.
Чи може, я просто не знала,
Що ти не прийдеш уві сні.
22.04.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2015
автор: Ірина Морська