Ти була маленька, але все ж моя.
Іноді комета, іноді зоря.
Просто шлях твій інший, я це все стерплю.
Просто все тому що, я тебе люблю.
Хай твої говерли будуть не для всіх.
Було це так цінно чути скрізь твій сміх.
Ти тепер холодна, як річковий лід.
В серці залишився ще й від тебе слід.
Зрештою замерзну, камінь, крейда, шовк.
Радіоефір твій на частотах змовк.
Буду сподіватись, що ти так щаслива.
В душу прагну сонця, бо тепер там злива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2015
автор: Андрій Конопко