V
Відїзджаю від станції «Києвська»,
відтоптавши всі ноги в метро,
де пройшлася ордища батиївська
в новім стилі чи в стилі ретрО.
Покидаю в страшнім мегаполісі
тих пекельних страхів чорну муть,
й тих людей, що не мають ще голосу,
але може, надіюсь, знайдуть.
Тих собак, що снують скрізь по вулицям,
між машин, між людей і дітей,
тих бомжів, що із пляшкою туляться
у під’їздах до батарей.
Гріють спини на теплоцентралях,
разом з псами-братами у сні,
тих у «кепках» в борделях- сералях,
де їм Пріми співають пісні...
Все змішалось в московській мізерії,
гріє тіло на пічці Іван.
Та загине в Помпеях імперія,
якщо вил’ється квазівулкан!
Будуть вільними діти Ічкерії,
а в «дєрєвнє» згадають про квас -
і загине без духу імперія,
як закінчиться нафта і газ...
© 27-05-2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=60266
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 23.02.2008
автор: drillinger