Було усе і все пропало,
Весільний дзвін, кохання спів...
Весільним рушником блукало,
Що на порозі щастя згнив.
Залишив сум і попіл віри,
Дітей надбання, не любов.
Серпанком виткало зневіру, -
Не кличте знов мою любов...
Вона давно забула силу,
Що рушить відчаю струмки,
Не заспіває пісню милу,
Не дасть ні ради, ні руки.
Забула я вівтар покори,
Злиденний світ лежить в пітьмі,
Не був би погляд тільки чорним,
Та жити тільки б на землі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2015
автор: Райка