До берізки іду - поспішаю,
Ти для мене її посадив.
Я надіюсь, що знову почую,
Все найкраще, що ти говорив.
Під берізкою та ж стара лава,
На якій ми сиділи удвох.
І слова твої ніжні ласкаві-
Про життя і про дружбу, й любов.
Я посиджу на ній, посумую,
Як же гарно було тут колись.
Прислухаюсь і ніби знов чую:
"Ти, голубко моя, не журись!"
Вітер віє, листочками грає,
А я чую твоє: "Посміхнись!"
До берізки горнусь і благаю:
"Мій коханий, до мене вернись!"
До обличчя листки притуляю,
До гілок у зажурі горнусь.
Пустун - вітер навколо гуляє,
Листям шепче мені: "Не вернусь!"
Кожне слово твоє пам'ятаю,
(Оживає й тепліє душа).
Не забуду тебе й запевняю,
Що любов в моїм серці жива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602472
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 27.08.2015
автор: геометрія