Гей ви хлопці войовничі,
що здіймали корогви!
Щоб вправлялись будівничі,
поможіть їм трішки й ви.
Годі вже мітингувати, –
на майданах – Геть! Ура!..
Годі, годі руйнувати!
Будувати вже пора!
Гідні – не перевелися.
Оборонці ж нині – хто?
Ті – в партійці подалися,
ці – і досі ще в АТО.
Рідну землю захищають
від кремлівських посіпак.
Тут – герої незвичайні, –
не збіговисько зівак.
Інші ж псевдодемократи –
«сарафанчики кроять»...
Виборів гряде ж багато, –
вже за гречкою стоять.
Ті – в комісіях засіли,
інші – спостерігачі…
А загарбниця Росія –
все штампує калачі.
Гумконвої начиняє.
Є там трішки і пайків.
Та найбільше укладає –
зброї для бойовиків.
Їх на Сході розвелося
скільки ! Біса – ходаки.
Тут – і гниди новоросся,
і служиві козаки…
Не кордон – лиха безодня.
Отаке, бач, житіє!..
Хоч одна козацька сотня
на війні гібридній є?
Їх до біса розвелося –
козаків, мов кізяків!
А чи й досі – малороси?
Чи ще прихвосні якісь?
Понаїхали бандюги –
братани сепаратюг.
Оборонці чи катюги?
В них усіх – імперський дух.
І шматують Україну
окупанти всіх мастей.
Чи спасуть, а чи в руїну
перетворення гдяде?
Захистить московська церква?
Чи Обама зброю дасть?
І не дуже жаль їм зека
й будь кого – тримати б власть.
Дармоїди, самоїди –
скрізь, куди ти не піди.
Ставити клейма вже ніде
на обіцянках владик.
Хто спроможний захистити
і державу, і себе?
Доки ж будемо годити –
корумпованим «це-бе»?
Правди й справді діти ніде:
правлять – виродки. Авжеж,
войовничим інвалідам
прав дали тепер безмеж.
А вони – по колу водять:
повземо чи стоїмо?
На вербі вже груші родять.
Грунт – собою гноїмо.
Ми – самі собі загроза.
Знов ошуканий народ
в різні боки тягне воза
під орудою заброд.
Жити хочемо по-людськи,
дичавіємо однак.
Світом править кодло юдське
без божественних ознак.
Неодмінно суд звершиться,
буде всім за все одвіт.
А про Путлера-фашиста
вже дізнався білий світ.
Виганяєм звіра з хати,
а він знову преться в двір.
Щоб загарбника здолати, –
в себе так, як в матір, вір.
Рідну землю боронити –
то святе. Господь спасе.
Побратимів хоронити –
то найважче над усе.
До небес волають вдови.
Визволитель, ким ти став!?
Оборонці, нині хто ви?..
Відбудови час настав.
Наша доля – наче зебра,
чорно-біле раз-у-раз.
І Америка – за себе,
і Росія – не за нас.
Мачуха-Європа – хитра:
мало справ, самі слова.
Вже й козирна карта бита.
Україна – удова!
Горе ллється через вінця,
а ми й досі – хто кого.
Українці ми, чи вівці?!
Чом не гасимо вогонь?
Закликав Тарас Шевченко…
Тож братаймося-таки.
Ви – сіроми-чумаченьки,
а чи справді – козаки?!
Та миріться ж між собою,
ген – руїни та хрести.
Треба наново з любов’ю
Україну возвести.
Годі вже мітингувати, –
на майданах – Геть! Ура!..
Годі, годі руйнувати!
Будувати вже пора!
Липень, 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602292
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.08.2015
автор: Олександр ПЕЧОРА