Була тиша ,печаль і незгода
бо ніхто не жаліє себе ,
а здавалось що тільки природа
так не любить й карає мене ..
Кожен день був пустим і холодним ,
кожна ніч була владна й пуста
всі шукали у серці погоди
й цілували не ті все вуста ..
Сумували усі без упину
витрачаючи сили дарма
хтось поклав життя за Вкраїну ...
так багато людей вже нема .
Помирали і гинули люди
сонце сходило в день і в ночі
миру й спокою не було усюди
ми від щастя губили ключі .
У полоні втрачали кохання
все блукали й палили мости
і ніхто не молився вже зрання
вже ніхто більш не мовив прости .
Несказанне все вітер розвіяв
люди жили й не мали мети
заборонені стали вже мрії
Боже милий прости нам гріхи .
Чом цей світ став пустим і холодним
бідний вечір немає зірок ,
ті хто можуть не допоможуть голодним
дорогий цей життєвий урок .
Не шукали б ви щастя у сумерках
й не робили б дарма помилок ,
вже давно мали б ви усвідомити
буде щастя і справді у двох ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2015
автор: Станіслава