ШЕПОЧЕ ЖАЛЬ ВЕЛИТЬ СЛЬОЗА
У лузі шелест на вербі,
Шепочуть трави на леваді.
Калина квітне на горбі,
Душа купається в розраді.
Життя вітрило напина,
Світань вже котиться лугами.
На млу сідає сивина,
Птахи здіймаються з піснями.
Краса на ранок наступа,
Вдягає скрізь свою природу,
Цвітінь на віти насува,
Барвиста вся іде на воду.
Ось так тече ріка часу,
Снується день, клопоче мати.
Сідає сонце на росу,
Потрібно діток піднімати.
Та смуток перший їй приліг,
У тиші ніжними руками.
Підняти діток він не зміг,
Усіх цілуючи вустами.
Тривог немає від гріха,
Тікає віхола печалі.
Шепоче жаль, велить сльоза.
Нехай посплять в ранковій чарі.
Та стрічка сонячних доріг,
На мамин двір сідає ясно.
Заходе в дім через поріг,
Казкові сни спиняє вчасно.
Дитячий погляд спалахнув,
Несилий сон свій побороти.
Матусю рідну пригорнув,
Пішов стрічати позолоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2015
автор: davud