Дýші спочи́лих, Христé, упокóй

Дýші  спочи́лих,  Христé,  упокóй,
Дýші  спочи́лих,  —  та  дóсі  живи́х,  —
Спóминів  рáни  глибóкі  загóй,
Спóминів  рáни  про  них!

Вíчную  пáм’ять  спочи́лим  створи́
В  час  воскресíння  і  в  час  боротьби́,
Тим,  що  сказáли  нічнóї  доби́:
«Дíти  Христá  —  не  раби́».

Тим,  що  крізь  мóре  спокýс  життьови́х,
Як  по  сухóму,  на  мýки  пройшли́,
Тим,  що  їх  гóлос  і  ни́ні  не  стих
В  мýті  земнóї  імли́.

Дай  нам  невгнýту  снагý  Василя́*
І  Миколáя**  негáснучий  дух,
Щоб  їх  моли́твами  Рíдна  Земля́
Встáла  з  невóлі  і  мук.

Благослови́  шля́хом  їхнім  іти́,
Тим  українським,  несхи́бним,  вузьки́м,
Тим,  що  єди́ний  ведé  до  мети́,
В  цíлість  зв’язáвши  віки́…

Дýші  у  Цáрстві  Своїм  осели́,
Там,  де  немáє  недýги  й  журби́,
Там,  де  немáє  тяжíння  землí,
Лиш  вíчна  рáдість  в  Тобí.

©  Протопресвíтер  Íгор  Губаржéвський  (1905–1970)

*      Василя́  Липкíвського  (+1937),  пéршого  митрополи́та  УАПЦ  (1921–1927).
**  Миколáя  Борéцького  (+1934),  дрýгого  митрополи́та  УАПЦ  (1927–1930).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602027
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.08.2015
автор: Ігор Губаржевський