Україно моя! Ти від роду в мені,
Я тобою живу, бо ти рідна мені.
І за те, що ти є, дуже вдячна тобі.
Твоя доля важка, і мені це болить.
Не потрібна війна в нас на Сході гримить.
У донецьких степах почорніла трава,
А в очах людей страх, затяжна йде війна.
Там і села, й міста у вогні і диму,
Не потрібна війна і мені, і йому.
Хмари йдуть від Москви, і печаль на душі,
Ніби ж сестри й брати були нам москвичі.
А тепер, у ці дні на донецькій землі-
Убивають людей , рідних їм і мені.
Там на рідній землі брати й сестри мої,
А туди знов ідуть БТРи страшні,
І машини гудуть, танки й "Гради" чужі.
Знайти вихід прошу владу їхню й свою.
Україно моя! Ти сьогодні в біді.
Я прошу і молю: "Зупиніть цю війну!"
Росіянам скажу, заявлю во весь глас:
-Геть ідіть звідціля! Обійдемось без вас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601823
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 24.08.2015
автор: геометрія