Верблюжка, Верблюжка - там мамина хата.
Криниця й калина, любисток і м'ята.
І річка Верблюжка, садочки казкові,
Туди повертають лелеки з дороги.
І діти, й дорослі лелек зустрічають,
Надійніше з ними себе почувають.
Взаємна повага і спільні турботи,
Підтримка душевна, любов і робота.
Важка в селян доля, я їх розумію,
Для них пишу вірші я так, як умію.
Степи неозорі і пахощі поля...
Верблюжка, Верблюжка, моя світанкова.
І я, як на крилах, завжди поспішаю
До отчого дому, до рідного краю.
Вклоняюсь низенько я людям привітним,
Хатинкам біленьким, стежкам і доріжкам.
Верблюжка, Верблюжка, там мамина хата.
Моє там дитинство і юність крилата.
Село моє рідне,..найкраще, чудове,
Верблюжка, Верблюжка, моя загадкова!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601313
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 22.08.2015
автор: геометрія