…ще орел, але в сивім пір’ї…
ОЛЕКСІЙ ТИЧКО
***
Хоч ти орел іще, але вже в сивім пір’ї
І погляд твій орлиний гострий ще.
Угледиш з висоти ще курку на подвір’ї,
Крадіжку вчиниш її бідної натще.
Хоча орел курей не любить красти,
Бо до смаку йому що інша звірина.
Однак, морально може низько впасти,
І для орла таке падіння – дивина.
Усе залежатиме від самої курки:
І чи красива буде і чи молода.
Чи пасуватиме їй цнота до фігурки,
Орел хоч їй не пара, але не біда.
Підуть в кафе. Глясе замовлять каву,
За столиком посидять тет-а-тет.
Замовлять потім ще й у ліжко страву,
А що там далі буде – це секрет.
Звичайно, що білизна буде заважати
Доріжку нігтем шкрябати по спині.
А далі шал кохання стануть танцювати,
Орел і курка – чи не пара нині?
Залишаться на згадку від цієї ночі
Сліди від нігтів по душі і шкірі.
А нагромаджені слова не впадуть в очі,
Пройдуть повз ніч мов силуети сірі.
Хоч ти й орел, але вже в сивім пір’ї,
Та гострий зір ще добичі шукає.
Бодай хоч курку узрить на подвір’ї.
І от кохання вже тобі ся уявляє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2015
автор: Едельвейс137