Чи чуєш як плачу? Чи знаєш як важко?
Та ж ні. Ти далеко. То марно усе.
Я наче з підбитими крилами пташка.
Так хочу літати...Хай вітер несе.
Я дуже стомилась без віри й надії.
Уваги і ніжності хочу я так.
Я прагну так втілити хоч якісь мрії.
Кохання і щастя відчути на смак.
Ти дивишся сумно і хочеш дізнатись:
що? звідки прийшло? куди приведе?
Ти хочеш в минуле постійно вертатись.
А я з місця зрушила. Доля веде.
У нас стільки всього вже є за плечима.
І діти чудові - то є головне!
Не варто мене спопеляти очима.
По іншому, але все ж люблю тебе.
Мені також страшно, повір, то є правда.
Та зовсім не хочу боятись весь час.
І буде майбутнє, прийде нове завтра,
на різні дороги і різне для нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2015
автор: Юлія Сніжна