Захід сонця проводжаю у чужій сторонці,
А смуток душу розриває та по рідній доньці.
Вітер лист з дерев зриває і несе по морю,
Мені Господь дарував непростую долю.
В Україні верби плачуть, мов сирітки босі,
Вряд схилились понад ставом, миють довгі коси.
Ген, високо в синім небі лелеки курличуть,
Вони мене із собою на Вкраїну кличуть.
Перед мною враз з'явилась червона калина,
Мов до шлюбу нарядилась наша Україна.
Всюди музика лунає і зове до танцю,
І стискає серце туга бідному вигнанцю.
Вітер лист з дерев зриває і несе по морю,
І не має в морі місця, щоб втопитись горю.
Я схід сонця зустрічаю у чужій сторонці,
Та не сходить більше сонце у моїм віконці.
2005р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2015
автор: Горбаль Василь