Є любов дівоча, вона окриляє,
Є ще материнська - вона меж не має!
Ці любові завжди ходять поруч з нами,
Хоча вони і зшиті різними нитками.
Перша нитка рветься часом із роками,
Друга не зітреться - завжди буде з вами.
Я схиляюсь низько перед вами, нене,
Як не було важко, молились ви за мене!
Я б хотів вернутись в осінь золоту,
Де буквар мій перший, в перший клас іду,
І любов дівочу й слово перше "мати",
Я б хотів інакше зовсім прочитати!
Я схиляюсь низько перед Вами, нене,
Як не було важко, молились ви за мене!
Спілі в саду сливи можу скуштувати,
З вами, як було все, ще раз пригадати.
Летять ключем гуси десь тепло шукати,
А ви, мамо, звете, як колись, до хати,
Щоб благословити і гостинців дати.
І ми доти діти, поки жива мати!
Посивіли скроні, ноги повні вати,
Я іду до тебе, моя рідна мати,
Щоб вклонитись низько і поцілувати,
І молитву Богу щиро прочитати.
2006р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600765
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2015
автор: Горбаль Василь