Пробираюся в липкій багнюці,
Літній сон задушливий і вогкий,
Де прокинусь? закінчився морок?
Сон безмежний, хоч і ніч коротка.
Краплі поту пропекли сновиддя,
То стечуть немов звірячий вищир.
Сон? Чи то лише важка дрімота?
Загубився відлік, час і простір.
Прокидатись! Час би прокидатись!
Та важкі дрімотнії обійми,
Не веде у день уяви промінь,
Тільки замикаються повіки.
Нереальне, неймовірне, люте.
Це уже світанок? Це реальність?
Чи уяви витвори химерні?
Страх не дозволяє прокидатись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600727
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2015
автор: Траяна