Хоч наїжачились поля стернею
І пахне холодом уранішня роса,
Та серпень, нахилившись над землею,
Ще не усі казки їй розказав.
Не всі пташині трелі відлунали.
Не вся ще синь відбилась у ставках.
Хай дні короткі свитки повдягали,
А літо ще ступає по стежках.
Отож є час напитись донесхочу
Духмяним подихом задумливих ланів,
Втонути в травах і потішить очі
Гарячим спалахом уквітчаних садів.
Є час іще щоб висипати з серця
Дозрілу розкіш стиглих літніх барв.
Бо це не осінь. Це лиш тільки серпень.
А він не всі казки ще розказав.
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600702
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2015
автор: Ірина Васильківська