Стоїть він щетинисто, стрімко,
Будівля, що в небо знялась,
Як виклик Варшаві, будинок,
Дарований місту палац.*
І зовні такий недоречний,
В контрасті з усім навкруги,
Немов дарували сердечно,
Не друзі його - вороги.
Стоїть як чужинець донині,
Як ДОТ конгрес-холл застиг,
Відбита в нім память Катині,
Та інших, кривавих, інтриг.
В нім ніби злітає останнє,
Що біллю в серцях віддалось,
Те, зраджене тут, повстання**,
Як прагнення, що не збулось.
З сусідом ідеш невідступно,
А память по серцю шкребе,
Коли він не раз підступно,
Й криваво підводить тебе.
Відзнакою руху в майбутнє,
Що мирить з минулим нас,
Часи, що обули тут відсутні,
Новий відміряють вже час! ***
Стоїть він як память булого -
Грядуще з ним не будувать!
Наука та лише для того,
Щоб час той ніколи не забувать!
22.07.2015
*палац культури і науки був подарований Варшаві СРСР відразу після другої світової війни (1952-55р).
** Варшавське повстання під проводом Армії Крайової почалось напередодні приходу Радянських військ, але останні припинили наступ поки окупанти не знищили повстанців в нерівних боях.
*** найвищі в Європі часи були вбудовані в палац в 2000р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600437
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.08.2015
автор: Микола Серпень