ніч, моя зоряна ніжна тиха
я з тобою іду пліч о пліч
оминаючи стерню і лихо
запалила для мене сто свіч
язички твої теплі,- утіха
я посиджу ось тут близ узбіч
ніч, як світло й не чутно геть сміху
лише оком підморгує сич
ближче ближче пір*їночка криха
під голівку мою спи маля
місяць гойдалку вкладе під попу
не почує ніхто іздаля
як токує кулик зерна снопу
витанцьовують ча ча ча
чорномазі на білому листі
рветься колос то спів деркача
звуки різні рука у намисті
в переливах шука скрипача
гори небо ріка постіль Христі
духм*яна бездумно легка
близ струмочка шумить стрімка
тихо-тихо не так як у місті..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2015
автор: Ольга Ратинська