Хлопчик маленький в куток забився
І самотньо пише вірші.
Пізній вечір, вагон порожній
І навколо ні душі.
Він цей світ ніяк не розуміє,
А світ не розуміє його.
Життя важке, обличчя побите,
Його б'ють, бо він - ізгой.
Тим хто до нього в вагон заходить
Він дивиться прямо в очі.
Він шукає людей в людях,
Він під землею світла хоче.
Хлопчик маленький в куток забився,
Але до останку вірить в людей.
Він дарує їм свої твори,
А люди не чують його ідей.
Він пише красиво і талановито,
Про світлі, істинні речі говорить.
А люди йому рот закривають,
Як кроти в тунелі бродять
Він простий і багато не треба,
Наньому речі прості, не в моді.
Він всім навколо дивиться в очі,
А інші бачать бідний одяг.
Він дивиться в очі аж хвилинку
І шукає себе там,
Але, нажаль, чужа зупинка...
Він далі знову їде сам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600346
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.08.2015
автор: Сова