Час вимагає спинити духовне гестапо.
Час встановив мораторій на фальш і на відстані.
Вимріяв:
«Кожен щоб став і для кожного стати
хочу
відкритою хмаркою з добрими звістками.
Серце світитиме нею без ліку хвилин.
Мудрість думок огорне нею ближніх з обіймами.
Перед такою не встоять й на мить
жодні фортечні вали. –
Впа́дуть, мов стриманість перед гудками мобільного.
В скрипку кімнатних дверей, як веселий вега́н,
хмарка влетить і розкаже все, ліпше за голос твій.
Стихнуть стихії страхів і варгани вагань,
бубни буденності із клавесинами кволості.
Флейтами фібри озвуться з пробуджених душ.
Стануть волинками волі баяни байдужості.
Паростки зближення сонце довіри знайдуть.
Сміх оживе, мов листок, що в тінистім саду жовтів.
Заздрість піде в контрнаступ супроти добра.
Гнів генералів посуне на Спокій із військом і
миттю розтане, мов крила Ікара.
І всі, хто тепла недобрав,
щедро зігріються хмаркою з добрими звістками!
© Саша Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2015
автор: Олександр Обрій