Поля. Моря. Минають гори,
І як роки летять ці дні,
Послухай те, що я говорю,
Послухай пісні хоч мої.
Зверни увагу: я вже вкотре
Цей смуток знову зберігаю.
Поля. Моря. Минають гори.
Невже я знов тебе втрачаю?
Хоча навіщо ти потрібен...
Тобі-то нащо я здалась?
Для тебе я, мов легкий вітер,
Мов радість знову почалась...
І знову задаю питання: хто я тобі?
Адже була?
Усе це тільки намагання:
Я не твоя. Я не твоя.
Була я в тебе тільки влітку,
І то, лиш існувала поруч.
І тільки голос чути взимку -
Повтор кільця, що ніби обруч.
Але колись одного разу,
Весною теплої погоди
Зустріла я тебе — заразу,
Досить рідкісної вроди.
Всі кажуть:"Як же він змінився!..
Так виріс, звісно, погарнішав".
Та що ви кажете?! Та ні ще!
Він такий же, як раніше.
Його відразу я впізнала.
Здавалося, що все це сон.
...Та дійсно інший! Я не знала.
Вони же пили самогон.
На п'яную йому свідомість
Я враз гарненькою здалась.
Травневого цього, на томість,
Весь день щасливою була.
Та що сказать? Це тільки п'янка.
Йому ж так соромно було...
А ми, такі, співали Б'янку,
Співав також і самогон...
Та час іде. Невтомно лине,
Немов ці ливні із відра.
А він вже з іншою, не гине,
Кохає її, а-та-та!!!
В комп'ютері вони на фото
Такі щасливі, мов без дум, -
Це виклика в мене дрімоту,
І, мабуть, іще і сум.
Вона ж нічого ще не знає!
Наївне, милеє дитя...
Загадки часу всі пізнає:
Настане знову вороття!..
Та чи мені воно потрібно?
Пішов цей бевзь під три чорти!
Воно ж і так все гарно видно,
Що не потрібно це мені.
Поля. Моря. Минають гори.
І як роки летять ці дні,
Послухай те, що я говорю,
Послухай пісні хоч мої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2015
автор: Ірина Морська