По стежині вузькій аж за обрій піти до води,
Попросити у річки для світу ще крапельку літа,
Щоб не тоншав ще гай,не жовтішали листя ,сліди,
Й кучеряві хмарини паслися під сонцем в зеніті.
Попросити дощу, приманивши борщем зі щавлю,
Ластівками низькими ,дитячим розгонистим сміхом,
Щоб опісля щасливо кричати у небо : «Люблю!»
На причілку у літа кричати до райдуги стиха.
Попросити іскрин для багаття щоденних зізнань,
Бо марнішає серпень, пливуть за водою прохання,
Залишаючи в пам`яті зорі цілющих смеркань,
Та леткі діаманти – багаті на роси світання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2015
автор: Стяг