[color="#ff0000"][i]Так нестерпно
зі страхом дивитися в небо,
Мовчати й чекати
вказівок та мудрого слова згори.
Навкруг дике терня
замість райських кущів…. Тож не треба
Молитись, благати
того, хто нас, ніби, створив…
Коли остаточно
тебе виженуть з раю,
Хоч яблук не рвав,
не кусав, і на Єв не дивився в ночі -
Ти спали всі мости,
кляту браму оту – я благаю,
А в святого Петра
відбери всі ключі
І спали весь Едем...
Хай горить і палає!
Ти про совість забудь -
із сумліням своїм не йди на торги.
І човна ти спали,
що дУші у пекло стрічає...
Лиш Харону одному
ти сплати всі борги…
Стануть люди щасливі -
бо страху немає,
Бо ні пекла, ні раю -
вже абсолютно нічого нема...
Та боюся, що богом
тебе лиш тоді звеличають,
Коли їх приведеш
до нового ярма...[/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599493
Рубрика:
дата надходження 13.08.2015
автор: AKM