"Україно,моя люба
Рідна моя ненько!
Загнобили твою славу
І болить серденько!
Взяли тебе в свої пута
Москалі прокляті.
А у цей час москаликів
Треба гнати,гнати!
Ой бо,ви ж бо,москалики
З вами лише горе!
Стогне,плаче Україна
І сліз цих,як море!
Козаки за твою славу
До кінця стояли!
Після цього в славнім бої
З честю полягали.
Честь ця-смерть,а смерть ця-вірна
Що в віках не згине.
Наша пісня про цю славу
Гучно й дзвінко лине.
Аж до неба... Лине пісня
В безкраї простори.
Тим,хто чує оцю пісню
По коліна море.
Наш Шевченко,славний батько
На це все дивився.
Твоєю долею,Україно
Тяжко він журився.
Ви ж бо,москалі прокляті
Згиньте з України!
Не доводьте цю державу
І люд,до руїни!
Досить,моя Україно
Москалям служити!
Досить,моя Україно
Плакать і тужити!
Люде мій,народ Вкраїнський
Не пора здаватись!
Берем шаблю й зброю в руки
І за діло братись!
Моя ненько,Україно
Не здайся без бою!
Як козаки,дай бій лютий
Бийся їз Москвою!
Бо ти краща,моя ненько
Ніж москаль проклятий!
Той москаль в шорикім полі
Не буде піднятий.
Буде сей москаль у полі
І без слави гнити!
Будеш в полі,моя ненько
Чудеса творити!
Перемога,ненько,твоя
Йтиме між віками.
Будуть знати:Україна
Славна козаками!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599480
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.08.2015
автор: El DoRaDo