Я знаю, як їй пощастило,
І сонце грітиме тепліше.
Можливо, стану розумніше.
Спущу додолу я вітрила.
Порину в смуток. Вдень і вночі
Її я бачитиму сум.
Його нема. І де ж ті очі,
Які лишали її дум?
Де сон? Де місяць? Зорі де?
Невже вона знов у печалі?
А я дивитимуся далі.
Мабуть, він поруч десь іде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599459
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2015
автор: Ірина Морська