Фенікс сліпучий не знає стриму,
Попіл палючий – вічна колиска,
Іскра маленька – крила до волі,
Вирій манливий спалить колишнє.
Всесвіт згорає в полум’ї тому,
Знову багаття тіні малює,
Зникне без сліду, злетить угору,
Житиме вічно в сполохах сонця.
Сяючий Фенікс вогником свічки,
Відблиском тьмяним в дзеркалі ночі,
Вічний блукалець шукає погляд
В темній зіниці блискітку щиру.
Десь поселився птах злотоперий,
Він не знайомий з птахом блакитним,
Воля його то гострий дарунок,
Фенікса ласка попіл залишить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599436
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2015
автор: Траяна