Мамуся Ти моя!
.
Мене часто питають, чому я не писав віршів, коли Ти була жива. Але ми все життя були разом, як одне ціле, щодня на роботі і вдома. Мої теплі слова і наші відносини зігрівали Твою душу.
Я завжди, з великим бажанням, поспішав до дому, знаючи, що ти мене з радістю чекаєш.
Коли я затримувався, ти мене зустрічала на порозі словами: "Володінька, я вже почала хвилюватись чи не трапилось чогось".
.
А тепер я спілкуюсь з Тобою, Рідна, у віршах.
.
Кожен день починаю з зарядки,
Заряджаю я ранками очі.
Поливаюсь рясними сльозами,
Як побачу портрет Твій дівочий.
.
З здивуванням говорять мені:
Чом віршів не писав ти раніше?
Їй це було б приємно в житті
Відчувати, читаючи вірші.
.
Не писав Тобі, Рідна, віршів,
Бо ти все була поруч зі мною,
Віддавав теплоту я душі,
Любувався завжди я тобою.
.
Помагав я щоденно в житті
Побороти страшенну хворобу.
І в постійній отій суєті
Нам з тобою було не до того.
.
І в житті в основному завжди,
Так говорить наука сучасна,
Як втрачаєш любиме й святе,
То стає ця людина нещасна.
.
Але що вже, не вернеш назад
Ту хмаринку, замріяна нене,
Тільки з втратою я зрозумів,
Ту ціну, що Ти мала для мене.
.
Я сьогодні лишився один,
Але Ти будеш завжди зі мною!
І тепер кожен день у віршах
Я постійно спілкуюсь з Тобою.
.
Росинко Моя чарівна! Я тебе дуже любив!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599290
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.08.2015
автор: DVI